Алгоритм дій батьків у випадку травматизму дитини

в позаурочний час

1.  Надати дитині першу долікарську допомогу.

2. У разі необхідності викликати «Швидку допомогу» за тел. 103 або звернутися до фахівців лікарні чи травмпункту.

3. Протягом доби повідомити класного керівника про нещасний випадок, що стався з дитиною.

Пам’ятка батькам

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, аби створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа Ії належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.
3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.
5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Пам’ятка учням

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він - з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.
6. Не вірте у погрози з боку кривдників.
7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
10. Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.

ДІТИ І ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

      У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити його в спортивні секції, у всілякі гуртки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не таке вже й велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

         Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся пасками безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде значно ефективнішим, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

         Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще на тротуарі. Тому, відправляючись у школу з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

         Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

         У перехідному віці виникають інші труднощі - підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.

         А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидко оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримуватися певних норм і правил поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна вимірювати тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги – це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного  орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій -  збережуть Ваше здоров’я та життя!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

     Під  час осінніх канікул у наших дітей буде багато вільного часу. Сподіваємося, що він пройде без прикрих випадків, адже легковажне поводження дітей з вогнем, водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки  є першопричинами сумних та трагічних наслідків.

     Педагогічний колектив занепокоєний тим, що в останній час,збільшилася кількість травмування дітей у позаурочний час та вдома. Школярі проявляють особисту необережність, неуважність під час гри, їзди на велосипеді, просто коли залишаються вдома.

     Шановні батьки! Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Створіть удома безпечне середовище для Вашої дитини. Виховуйте у них навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками, транспортом, у спілкуванні один з одним. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих! 

Безпека учасників дорожнього руху.

Світловідбиваючі елементи

     Безпека учасників дорожнього руху – поняття, важливість якого не можна перебільшити, тим паче, якщо мова іде про дітей.

     В наш час діти стали дуже активні. Тому з’являється гостра необхідність у проведенні заходів з профілактики ДТП.

     Статистика свідчить, що в Україні щоденно трапляється чотири дорожньо-транспортні пригоди за участі найменших учасників дорожнього руху, в яких три дитини травмується. Та найгірше, що мають місце пригоди, де діти гинуть під колесами автомобілів.

     Серед основних причин, за яких діти ставали учасниками ДТП – раптовий вихід на проїзну частину дороги та перехід вулиці у невстановленому місці. Найбільше таких пригод стається саме в умовах недостатньої видимості, коли водій немає достатньо часу для реагування на такі ситуації.

     У вирішенні забезпечення безпеки дітей на дорогах допоможе яскравий світловідбивач – наліпка, браслет чи підвіска, які відбивають світло фар автомобілів, що рухаються.

     Завдяки унікальним властивостям матеріалів, з яких виробляється світловідбивач, його застосування дозволяє суттєво, в 6-8 разів зменшити рівень травматизму та загибелі пішоходів на дорогах.

     Світловідбивач на одязі – на сьогоднішній день реальний спосіб вберегти дитину від травм на неосвітленій дорозі. Коли фари автомобіля «вихвачують», нехай навіть маленький, світловідбивач, водій здалеку бачить яскраву світлову точку. Тому шанси, що велосипедист чи пішохід будуть помічені, збільшуються в багато разів.

     Наприклад, якщо в автомобілі ввімкнено ближнє світло фар, то звичайного пішохода водій побачить на відстані 25-40 метрів, що недостатньо для миттєвого реагування. А використання світловідбиваючого елемента збільшує цю цифру до 400 метрів!

Маленька підвіска на мотузці чи значок на булавці кріпляться на одязі, наклейки – на велосипеді, самокаті, рюкзаку, сумці.

     З метою підвищення рівня безпеки школярів на дорогах країни підприємство «Скіф лтд» спільно з МВС України просить долучитися до соціального проекту-акції «ПОМІТНИЙ ШКОЛЯР» та пропонує свої послуги у виготовленні світловідбивачів.

Інформація для батьків по попередженню дитячого травматизму та збереженню життя і здоров'я дітей

Шановні батьки! Суспільство вкрай стурбоване станом травмування та загибелі дітей. За статистичними даними щорічно гине величезна кількість дітей внаслідок аварій, утоплення, удушення, у вогні. Лише вдумайтеся: в середньому щодня в нашій країні через нещасні випадки гине чотири дитини, щотижня – одна школа втрачає клас дітей, щороку, країна втрачає півтори тисячі юних громадян! Нещастя стається саме тоді, коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці – в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки часто є першопричинами сумних та трагічних наслідків.

     Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.

     Найпоширенішим є побутовий травматизм.

Побутовий травматизм – це ушкодження, які діти отримали вдома у будинку, у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них  - це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти.

     Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше - це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, стають причиною травм, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

     Принципи запобігання побутового травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки, доводити помилковість їх уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

     Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом.

     Надзвичайно небезпечно кататись дітям на велосипедах, мопедах, моторолерах, скутерах якщо вони не склали відповідних екзаменів на право водіння.

     Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх.

Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, то від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з травматизмом.

     Шановні батьки! Звертаємося до Вас з проханням: не залишайте дітей без нагляду, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей! Навчайте їх культури поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, водою, газовими та електричними приладами, різного виду небезпечними речовинами та предметами. Пам’ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від вас самих! Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо вирішити основну проблему людства – збереження найціннішого скарбу – життя!

Про шкідливість тютюнопаління серед підлітків

Є така казка. У далекому минулому, коли тютюн тільки завезли у Вірменію, біля підніжжя Арарату жив добрий і дуже мудрий старий. Він відразу не злюбив це зілля і намагався переконати людей не вживати його. Одного разу він побачив, як купці розклали свій отруйний товар. Вони кричали: «Божественне листя! Божественне листя! У ньому засіб від усіх хвороб!» Навколо них зібралося багато народу. Підійшов і старий: «Це «божественне листя» приносить людям користь: у будинок курця не зайде лиходій, його не вкусить собака, він ніколи не постаріє. Купці з подивом подивились на старого.  «Ти правий, мудрий діду,— сказали вони. — Але звідки ти знаєш про такі чудові властивості «божественного листя»?»  Старий усміхнувся і пояснив: «Лиходій не зайде в будинок курця, оскільки у того, хто віддає багато грошей за тютюн і стає бідним, нічого красти. Крім того, від куріння він буде кашляти всю ніч, а злодій не заходить у будинок людини, що не спить. Через кілька років куріння людина ослабне, в неї почнуть боліти ноги, вона ходитиме з паличкою. А який же собака вкусить людину із ціпком у руці? І, нарешті, курець ніколи не постаріє, тому що помре замолоду.» Відійшли люди від купців. Якби всі прислухалися в наш час до порад мудрого старого.

Сьогодні ми поговоримо про згубну пристрасть до тютюну. Тютюн родом з Америки. Але задовго до відкриття Колумба, якщо виходити з історичних та археологічних джерел, почали палити ще до нашої ери, наприклад, народи Азії, Африки, а на початку І ст. - давні слов'яни.

Як же розвивалося паління?

Прибувши до Америки, Колумб серед інших подарунків одержав від місцевих жителів висушене листя рослини "петум", яке вони палили, згорнувши в трубочки. Звалися вони "сигаро".

Рослина, яка одержала назву від імені провінції Табаго (острів Гаїті), почала свій підступний хід по країнах та континентах. Після другого походу Христофора Колумба (1493-1496 pp.) насіння було завезено в Іспанію, звідки воно потрапило в сусідні європейські країни. Потім у період великих відкриттів морськими та сухопутними караванними шляхами це зілля було доставлене в різні куточки земної кулі.

Таке швидке поширення тютюну пояснювалось тим, що він має дивну наркотичну властивість, завдяки якій потяг до паління перетворюється на звичку, з якою дуже важко боротися.

У середині 30 -х років XVI ст. тютюн почали культивувати в Європі під назвою "нікотин" на честь Жана Ніко, який першим почав його тут розводити.

Спочатку його визнавали як ліки. Так, французька королева нюхала тютюн для заспокоєння головного болю.

У  Росію тютюн завезли англійські купці через Архангельськ у 1585 р. Вони привчили до паління багатьох поморів, а потім тютюн почав поширюватись далі.

Тим часом не всі європейські країни визнавали тютюн. Наприклад, в Італії його було оголошено "забавкою диявола". Римські папи пропонували навіть відлучення від церкви осіб, які палили або нюхали тютюн. Для повчальності нащадкам п'ятеро монахів, обвинувачених у палінні, були живцем замуровані в монастирську стіну.

В Англії в XVI ст. курці прирівнювалися до ворогів, і їх водили вулицею з мотузкою на шиї. А в 1604 р. король Якоб Стюарт, прийнявши престол, оголосив паління "шкідливим, неблагочестивим та негідним цивілізованої людини заняттям". Він видав трактат "Про шкоду тютюну", який закінчувався словами : "Звичка, противна для ока, нестерпна для носа, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів..." Це була перша популярна книжка про паління.

Боротьба проти тютюну велася запекла, але перемогла тютюнова індустрія, оскільки давала великі прибутки.

Та чи перемога це?

Розглянемо, що відбувається в нашому організмі, коли він так гостро реагує на тютюн.

Через підпалений та повільно жевріючий тютюн (жевріючий тютюн має температуру близько +300 С, а при затяжці — близько +1000 С) захоплюється повітря, те саме повітря, яким ми постійно дихаємо, воно часто-густо отруєне всілякими токсинами. Кисень, який міститься в цьому повітрі, проходить через жевріючий тютюн і посилює його горіння. Відбувається так звана суха перегонка продуктів горіння, в даному випадку тютюну зі всілякими домішками. Продукти перегонки разом із залишками повітря потрапляють до легенів.

Наявність у тютюновому димі радіоактивних елементів - сполук калію, свинцю, полонію, стронцію та інших - призводить до того, що людина, яка палить за день пачку цигарок, одержує дозу опромінення в 3-5 раз вищу від тієї норми, яка встановлена міжнародною угодою захисту від радіації. Зверніть увагу, що рак легенів, який посідав на початку століття останнє місце серед онкологічних захворювань, зараз перейшов на друге місце і поступається лише раку шлунка, який, до речі, теж часто спричинюється палінням. Паління являє собою небезпечне соціальне явище, оскільки пасивні курці піддаються ризику захворіти не менше, ніж ті, що їх обкурюють.

Перебування некурця хоча б годину в закритому приміщенні викликає стан, аналогічний тому, який виникає після випалювання чотирьох сигарет. Якщо протягом робочого дня немає можливості провітрити кімнату, то всі присутні теж одержують значну дозу канцерогенних речовин.

Доведено, що 35% шкідливих речовин тютюнового диму згоряє, 25% — поглинає курець, решта - отруює повітря приміщення, в якому палять.

Спеціальні лабораторні дослідження показують, що в сечі маленьких пасивних курців завжди виявляються ті чи інші компоненти тютюнового диму, як правило, нікотин і карцогенні смоли. Так, у дітей батьків-курців вміст нікотину в сечі майже в 90 разів вищий, ніж у тих, що не палять. У повітрі, що вони вдихають, якщо навіть уже не перебувають в прокуреному приміщенні 5-10 і більше годин, міститься збільшена кількість чадного газу в порівнянні з видихом дітей, які не піддавалися дії тютюнового диму.

Скільки цигарок пасивно "палять" діти завзятих курців? Після обстеження майже 60 дітей віком 11-15 років вчені встановили, що тютюновий дим, який вони вдихають протягом року в квартирах, де палять батьки, рівнозначний за дією в середньому з 80 сигаретами.

Результати обстеження дітей віком 7-11 років свідчать, що діти батьків-курців нижчі на зріст, у них гірше налагоджена дихальна функція, і вони вдвічі частіше страждають від легеневих захворювань.

У сім'ї, де палили батьки, згодом починають палити 67% хлопчиків і 78% дівчаток. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, з 80% таких дітей зберігають цю звичку й надалі.

В арсеналах дитячих психіатрів нещодавно з'явився новий термін "природжена дитяча нервовість" Цей діагноз щодалі частіше ставлять дітям, народженим від батьків та матерів, які ведуть нетверезий спосіб життя або палять.

Шкідлива дія паління проявляється не лише в розвитку онкологічних захворювань. Воно завдає шкоди всім органам людини. Так вплив диму на органи дихання позначається на голосових зв'язках: голос грубішає, втрачає свою соковитість, гучність, чистоту. Особливо це помітно у дівчат: дзвінкі голоси красивих дівчат стають грубими. А крім того, ніжні рожеві щічки жовтіють, очі блякнуть.

Та страждають не тільки голосові зв'язки. Падіння пов'язане з бронхітом, який загострюється вранці, коли курець пробуджується в кашлі.

Від нікотинової отрути особлива страждають надниркові залози, які відповідають за чималу кількість найважливіших функцій організму. Навіть малі дози нікотину провокують підвищення кров'яного артеріального тиску, а великі-пригнічують діяльність серцево-судинної системи.

Небезпека злоякісного ураження підстерігає не лише легені, а й порожнину рота, горла, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, тобто всіх органів, які вступають у контакт з речовинами, які утворюються при вдиханні тютюнового диму.

Нікотин - отрута, це відомо всім.

Але біда в тому, що абсолютна більшість курців, безтурботно палячи, все-таки тішать себе: "Той дзвін дзвонить ще не по мені... може пронесе, не торкнеться, мало чого буває, не всім же помирати..." Центральний інститут онкологічних захворювань Німеччини пропонує до уваги курців ще одну закономірність:

"В авіакатастрофах фатальний випадок серед мільйона людей чекає своєї жертви не частіше, ніж раз у 50 років.

При автомобільних катастрофах фатальний випадок  трапляється серед мільйона людей кожні 2-3 дні. Серед мільйона людей смерть від паління — кожні 2-3 годин."

Паління - це найбільша з причин смерті, яку можна відвернути!

Чому ж саме людина починає палити, якщо паління супроводжується серйозними захворюваннями?

Одна з основних причин — цікавість. Інша причина — наслідування дорослих. У сім'ях, де не палять, курцями стають не більше ніж 25% дітей, у тих, що палять -  більше половини. У  багатьох паління пояснюється бажанням наслідувати приклад товаришів або героїв фільмів.

Не можна не зважати і на той факт, що нерідко дітей змушують палити заядлі курці, принижуючи прізвиськами на зразок "матусин синочок", докоряючи їм, що не вийшли з-під опіки батьків, несамостійні. І нестійкі під натиском, щоб догодити товаришам, запалюють першу, другу, третю. Дуже швидко паління стає звичкою.

Деяким цигарка надає почуття впевненості, особливо при спілкуванні з дівчиною, в незнайомій компанії. Сигаретою приглушують хвилювання, неприємність, страх.

Поширення куріння серед дівчат переважно - данина моді. 60% дівчат-курців вважають, що палити — "привабливо", інші відповідають, що "палять, бажаючи сподобатися", "бажаючи привернути до себе увагу". Часто дівчат залучають до паління в компаніях, де вважається, що дівчина, яка палить, "краще виглядає", "виглядає самостійно" і тому тягнуться до сигарети.

Одна з головних причин паління у підлітків - самовираження. У хлопчиків - це неначе символ своєї самостійності. Не випадково досить часто можна почути таку фразу "А чому ти не палиш, - ти що, не мужчина?". І він намагається виглядати справжнім мужчиною.

ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

И вы, отцы, не раздражайте детей ваших,

 но воспитывайте их в учении и наставлении Господнем.

 /Библия, Новый Завет, К Ефесянам (6,4)

        Сім'я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
       Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
      Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
      Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
      Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
 

Стаття 155 Сімейного кодексу України:

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
 

Стаття 150, 152 Сімейного кодексу України:
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 

Стаття 184 Кодексу України про Адміністративні правопорушення:
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 166 Кримінального Кодексу України:
Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150 Кримінального Кодексу України:
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178 Цивільного кодексу України
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини
 

Пільги для багатодітних сімей

Багатодітна сім´я - сім'я,  в  якій  подружжя  (чоловік та жінка)  перебуває  у  зареєстрованому  шлюбі,  разом  проживає  та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати),  який (яка) проживає  разом  з  трьома  і більше  дітьми  та  самостійно їх виховує.

 З 1 січня 2012 року до складу багатодітної сім'ї будуть включатися також діти,  які  навчаються  за  денною  формою навчання   у   загальноосвітніх,   професійно-технічних  та  вищих навчальних закладах,  - до закінчення навчальних закладів,  але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Документами, що підтверджують статус багатодітної сім’ї та її право на отримання пільг, є посвідчення батьків та дитини з багатодітної сім‘ї. Для отримання посвідчення потрібно звернутися до структурного підрозділу у справах сім'ї, молоді та спорту районної в місті Києві держадміністрації. 
Сім’я, яка належить до категорії багатодітних, має право на наступні пільги:

-          ЖИТЛО

Оплата житла:

1.      50 % знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (Закон України "Про охорону дитинства").

2.      50 % знижка плати за користування комунальними послугами та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством (Закон України "Про охорону дитинства").

3.      50 % знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення (Закон України "Про охорону дитинства").

4.      50 % вартості абонентної плати від затверджених тарифів за користування квартирним телефоном, позачергове встановлення квартирних телефонів (Закон України "Про охорону дитинства").

5.      При оплаті електроенергії - незалежно від обсягів споживання електроенергії тарифи не змінюються (постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.03.2011 № 343 «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам»).

Житлове забезпечення:

1.      Надання жилого приміщення: позачергове - сім'ї, які мають 5 і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей; першочергове - багатодітні сім'ї (Житловий кодекс України).

2.      Отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення: позачергове – сім‘ї, які мають 5 і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно 3 і більше дітей; першочергове - одинокі матері й батьки, які мають трьох або чотирьох дітей, а також у разі народження у однієї жінки одночасно двох дітей (Закон України "Про житловий фонд соціального призначення").

-          РОБОТА

1.      Зменшення суми загального місячного оподаткування доходу (заробітної плати) на суму податкової соціальної пільги (Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб").

2.      Зарахування непрацюючим матерям до безперервного стажу роботи при обчисленні допомоги з тимчасової непрацездатності періоду по догляду трьох і більше дітей до 16 років (постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.1992 № 521 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту багатодітних сімей").

3.      Надання щорічної додаткової відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів жінкам, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років(Закон України "Про відпустки").

-          ОСВІТА

1.      50 % плати за перебування та харчування дітей у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2002 № 1243 "Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів").

2.      Пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів «… дітям з багатодітних сімей, у складі яких є 5 і більше дітей, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки» (Закон України "Про охорону дитинства").

3.      Звільнення від плати за навчання у ВНЗ державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації дітей з багатодітних сімей, у складі яких є 5 і більше дітей, а також осіб віком від 18 до 23 років із таких сімей за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше (Закон України "Про охорону дитинства").

4.      Перевага в отриманні пільгового державного кредиту для здобуття дітьми вищої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 № 913 "Про затвердження Порядку надання  цільових пільгових державних  кредитів для здобуття вищої освіти").

5.      Безкоштовні запрошення для дітей на новорічні та різдвяні свята (Загальноміська комплексна програма "Сім'я, діти, молодь міста Києва. 2009-2011").

-          ОХОРОНА ЗДОРОВ‘Я

1.      Щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, компенсація витрат на зубопротезування – для дітей.

2.      Першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація – для дітей (Закон України "Про охорону дитинства").

3.      Безкоштовна стоматологічна допомога для матерів (батьків) в КП "Київська міська стоматологічна поліклініка", тел. 484-01-58 (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.06.2009 № 748 "Про затвердження Положення про порядок надання стоматологічної допомоги соціально-незахищеним верствам населення в КП "Київська міська стоматологічна поліклініка").

4.      Безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку для дітей

 з багатодітних родин (Закон  України  "Про  оздоровлення  та відпочинок дітей"). 

-          ТРАНСПОРТ

Безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання – для дітей (Закон України "Про охорону дитинства").

-          ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.      Встановлення пенсії за особливі заслуги матерям, які народили та виховали до 6-ти річного віку п’ятеро і більше дітей (Закон  України  "Про  пенсії за особливі заслуги перед Україною").

2.      Призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які народили та виховали до 6-ти річного віку п'ятеро або більше дітей, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, за наявності не менше 15 років страхового стажу.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання 5 або більше дітей здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, за наявності не менше 20 років страхового стажу (Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

3.      Присвоєння почесного звання України   «Мати-героїня»  - жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі усиновлених (Указ Президента України від 29.06. 2001 № 476/2001 «Про почесні звання України»).