Основні принципи управління

Основними функціями управлінської діяльності є педагогічний аналіз стану навчально-виховного процесу в школі, планування роботи, організація діяльності школи, внутрішкільний контроль та регулювання життєдіяльності колективу школи.

Цикл управління школою розпочинається з педагогічного аналізу роботи за попередній період та оцінки її ефективності, а саме: що дала певна діяльність керівникам, учителям; що нового з'явилося в діях педагогів, житті класів, учнів; як проведена робота сприяла вихованню в учнів національної свідомості й високоморальних якостей; які помилки були допущені керівниками; наскільки оптимальним був контроль; чи своєчасним було регулювання процесу. Функція педагогічного аналізу закладає основи для здійснення планування.

Планування — основний визначальний момент управління, який означає проектування навчально-виховного процесу і процесу керівництва ним, визначення мети й завдань.

Організація внутрішкільного управління є наступною функцією — це приведення в дію управлінського рішення, утілення плану в життя. Ця робота складається з вибору найдоцільніших форм і методів залежно від термінів виконання, розстановки виконавців, їхніх ділових якостей і досвіду та надання настанов.

Контроль — один з головних засобів забезпечення надійної й достовірної інформації про стан навчально-виховної роботи. При проведенні контролю потрібно дотримуватися взаємозв'язку і взаємопогодженості форм і часу зі змістом навчально-виховного процесу, диференційованого підходу до об'єктів, всебічності й глибини охоплення об'єкта контролю, систематичності й послідовності, перевірки виконання й гласності, динамічності форм і методів, залучення до контролю громадськості. Сьогодні потрібне глибоке вивчення навчально-виховного процесу, проникнення в суть взаємодії вчителя й учнів, діагностика рівнів активності учнів у навчанні, праці та спілкуванні й надання своєчасної допомоги організаторам навчально-виховного процесу, внесення корективів у їхню діяльність.

Регулювання — підтримання об'єкта управління на необхідному рівні, перевід його в якісно новий стан. Демократизація в процесі регулювання проявляється в тому, що керівник залучає вчителів і учнів до збору та аналізу інформації про стан навчально-виховного процесу. Регулювання буває оперативне (оперативні наради при директорові, заступниках), тематичне (виробничі наради, педагогічні ради), підсумкове (педагогічна рада за підсумками навчального року, семестру, конференції). Функції управління виступають в організаційній єдності, випадання однієї з функцій негативно впливає на перебіг управлінського циклу або призупиняє його виконання.

Безпосереднє управління середньою загальноосвітньою школою як державною установою здійснює ії директор, який призначається на посаду органом державного управління. Його обов'язки чітко визначені в Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (Освіта, 1993, 3 вересня), де вказано, що директор забезпечує реалізацію державної освітньої політики, розпоряджається шкільним майном і коштами в установленому порядку, затверджує кошторис та його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в банках, розпоряджається кредитами, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-виховного процесу, організовує і контролює навчально-виховний процес, відповідає за якість роботи педагогічного колективу, охорону дитинства і праці, створює умови для позакласної та позашкільної виховної роботи, призначає і звільняє своїх заступників і педагогічних працівників, затверджує їхні посадові обов'язки та правила внутрішнього розпорядку (разом із профспілковим комітетом), створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, несе відповідальність за свою діяльність перед колективом школи, батьками, місцевими органами влади. Успіх управління школою залежить від позиції директора, стилю його роботи, компетентності, переконаності в необхідності демократизації управління. Директор-демократ усвідомлює потребу в шкільній раді, терплячий до критики, уміє вести діалог, не протиставляє себе колективу, спирається на колективну думку, діє обдумано і послідовно. Таким директором, відомим в Україні був, Гоголь Володимир Васильович (ЗОШ №12, м. Рівне). Він самостійний у прийнятті рішень, творчий в розв'язанні педагогічних завдань, ініціативний в керівництві навчально-виховним процесом. Нормативність і мистецтво, дотримання мети, науковість і творчість — ось якості цього директора школи, який очолював обласну раду директорів та школу десятки років.

Прикладом демократичного стилю управління навчально-виховним процесом була діяльність директора Мізоцької середньої школи на Рівненщині М.Я.Овсійчука, який головною лінією своєї діяльності як керівника вважав створення необхідних умов для ініціативи, творчості вчителів, підвищення їхнього професіоналізму. Колективні форми роботи, самоосвіта, факультатив "Людинознавство", науково практичний семінар "Творча особистість. Як її виховувати?" — ця та інша робота сприяли досягненню високих навчально-виховних показників у школі.

Складові професіограми директора

Директор повинен бути професійно компетентним, ерудованим у питаннях управління, педагогіки, психології, логіки, філософії, народознавства.

Директор повинен знати освітні нормативні документи, найефективніші шляхи та засоби розв'язання шкільних проблем, шляхи відродження національної культури й виховання національної свідомості учнів.

Директор повинен володіти технологією управління, методикою педагогічного аналізу, методами обробки інформації, методикою колективного творчого виховання.

Директор повинен мати чітке уявлення про мету й завдання освіти, структуру й функцію управління, а також види інформації.

Директор повинен бути обізнаним з основними шляхами реформування освіти, проблемами соціального й економічного розвитку в Україні.

Директор повинен уміти організувати самоуправління, створити умови для співпраці, планувати роботу, приймати педагогічні й управлінські рішення, стимулювати працю педагогів.

Директор повинен мати моральне право керувати педагогічним колективом.

Ураховуючи реальні кадрові й матеріальні можливості, директор повинен справедливо розподіляти навчальне навантаження й доручення, оцінювати трудову діяльність учителів на основі вироблених колективом критеріїв успіху, відмовитися від гасел, закликів, залучати колективну думку для роботи школи, створювати творчі групи вчителів для реформування школи, розвивати самоуправління, бути зразком працездатності для педагогічного колективу, здатним до ризику та взяття відповідальності на себе (Див.: Рабченюк Т.С., Демократизація внутрішкільного управління. — Київ, 1997).

Заступник директора з навчальної роботи складає і контролює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять, графіки контрольних робіт, проведення практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій; відповідає за звітність із питань навчально-виховного процесу; організовує методичну роботу предметних комісій та об'єднань, діяльність шкіл передового педагогічного досвіду, керує навчально-виховним процесом під час вивчення предметів, які відповідають профілю його спеціальності; контролює роботу бібліотеки та роботу класів на пришкільній ділянці, спрямовує роботу навчального сектора учкому.

Заступник директора з виховної роботи відповідає за виховну роботу в школі, здійснює педагогічне керівництво загоном скаутів, який працює в мікрорайоні, організовує і координує шкільну художню самодіяльність, готує і проводить шкільні свята та державні визначні дати, організовує чергування класів у школі, підтримує зв'язок з інспекцією у справах неповнолітніх і перевиховання педагогічно занедбаних учнів, відповідає за діяльність клубу вихідного дня, консультує батьків, шефів, керівників гуртків, класних керівників.

Такий розподіл обов'язків між. членами адміністрації є типовим для багатьох загальноосвітніх шкіл.

Планування роботи школи

Продумане планування роботи школи — важлива умова її раціональної діяльності. Воно здійснюється на основі глибокого аналізу наслідків діагностичного анкетування її працівників. Плануючи роботу школи, необхідно керуватися такими принципами, як: науковість (опора на закони суспільного розвитку, дані сучасної науки, вимоги до наукової організації праці, передовий педагогічний досвід); цілеспрямованість і перспективність (аналіз досягнутого, творчість, визначення шляхів розв'язання проблем); системність (співвідношення перспективного і поточного планування, координація планів усіх рівнів управління освітою); наступність і послідовність у діяльності (врахування досягнень та недоліків); конкретність (визначення актуальних питань); встановлення термінів виконання і передбачення системного контролю; демократизація й гласність (залучення до планування всього педколективу, батьків та органів громадського самоврядування, обговорення і колективне схвалення планових заходів); неперервність (поєднання перспективного й оперативного планування); єдність планування і виконання; реальність планових завдань; економічність та оптимальність.

У практиці загальноосвітніх шкіл склалася така система загальношкільного планування:

1. Перспективний план роботи школи.

2. План роботи школи на навчальний рік.

3. Календарний план роботи школи на півріччя або чверть.

4. Графіки загальношкільних заходів. .

5. Розклади уроків і позаурочних занять.

6. Плани роботи учнівських організацій.

Перелічені плани повинні бути погодженими, наступними, лаконічними,конкретними, стислими, хронологічно послідовними.

Перспективний план роботи школи (на 5 років) передбачає перспективні завдання, навчально-методичні проблеми, вивчення викладання окремих предметів, вивчення і впровадження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду, питання атестації, тематику педагогічних рад, конференцій, педагогічних читань.

Річний план має бути динамічним і конкретним із точним визначенням осіб, відповідальних за виконання, та термінів виконання. Він складається на період з і вересня поточного року до 1 вересня наступного року. Річний план охоплює такі розділи: аналіз роботи школи за попередній навчальний рік; завдання школи на новий навчальний рік; підвищення якості навчально-виховного процесу; позакласна і позашкільна виховна робота з учнями; методична робота школи; підвищення кваліфікації та атестації учителів; впровадження досягнень науки та передового досвіду; управління школою; внутрішній контроль; санітарно-оздоровча робота; організаційно-господарська робота, а також зміцнення навчально-матеріальної бази школи.

Календарний план — це спільний документ дирекції, громадських та учнівських організацій, який сприяє системному управлінню школою. Він складається на півроку або на чверть.

Правильно складений розклад уроків (на півріччя) є однією з важливих умов ефективності навчально-виховного процесу. При складанні розкладу уроків враховується, що: найпродуктивніші дні — вівторок, середа і четвер; перша година навчання буває не досить ефективною, найбільша працездатність учнів на другому і третьому уроках; потрібно чергувати предмети природничо-математичного циклу з предметами гуманітарними, уроки зі складних предметів з уроками фізкультури, музики, образотворчого мистецтва, народознавства; контрольні, практичні й лабораторні роботи недоцільно проводити після уроку фізкультури; уроки трудового навчання повинні бути спарені і ставитися в один день; спарені уроки можливі лише у старших класах для проведення лабораторних, практичних і великих письмових робіт. У розкладі необхідно враховувати дні й години телевізійних передач з окремих предметів, можливість використання навчальних кабінетів, технічних засобів навчання; слід враховувати навантаження вчителів.

Окрім розкладу уроків, у школі ще є розклад позаурочних занять, у якому передбачені графіки роботи гуртків, клубів, секцій, загально шкільних заходів, екскурсій, оглядів, виставок, олімпіад, конкурсів, предметних тижнів, позаурочних занять із учнями. У деяких школах практикується складання оперативного тижневого загальношкільного плану позакласної роботи (хороші рекомендації щодо складання цього плану подаються систематично в журналі "Усе для вчителя").